Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа.
Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє дух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти.
Школо моя, радість моя, невпізнанноюзробили тебе роки … Та все ж титакарідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної сім’ї. У далекому 1966 році в тихому, затишному куточку, поблизу соснового лісу піднеслася ти над землею, оточена ще зовсім юними, тендітними берізками і, хоча й молодими, але поважними каштанами. І потекли дзвінким, веселим потоком до тебе вони, твоїпершіучні. Ті, хто, як бджоли на мед, летіли до тебе, бо кликав їх той малиновийдзвін… Уже через декілька років про тебе, школо, знали в
...
Читати далі »
